четвер, 18 березня 2010 р.

Про чіткість смислу поняття "фальсифікація історії"

Образ минулого в нашій свідомості має дві складові: по-перше, це історичні факти, тобто деякі моменти проминулої реальності; по-друге, смисли, значення, цінності, приписані нашою свідомістю цим фактам. У свою чергу, ця друга складова, теж може бути двоїстою. З одного боку, смисли чи цінності нашої свідомості можуть просто відображати ті ж самі смисли й цінності , що надавались історичним фактам їх добою. З іншого боку, історичні факти можуть осмислюватись чи оцінюватись з точки зору реалій сьогодення. Як би там не було, але в результаті поєднання фактів і цінностей ми отримуємо не хаотичний, а деякий осмислений і тому зрозумілий фрагмент минулого.
З точки зору професійної історичної свідомості значення "фальсифікації" може бути приписане лише фактам і ніколи смислам чи цінностям. Тобто, момент фальсифікації може виникнути тоді, коли ми свідомо вигадуємо деякий елемент минулої реальності або ж стверджуємо, що деякого факту не було, хоча він насправді був. Смисл чи цінність є вторинними по відношенню до історичного факту; це те, при допомозі чого ми впорядковуємо історичні факти у несуперечливий для нашого сьогоднішнього існування образ минулого. Як би там не було, смисл чи цінність - це не фрагмент колишньої реальності, це утворення свідомості того суб'єкта, який сприймає минуле в якості об'єкта. Отже, 1) тому, що смисли чи цінності не факти об'єктивної дійсності; 2) тому, що вони є момент сучасності, а не минулого ми не можемо приписати їм і характеристики істини/хиби.
Для масових варіантів істричної свідомості така чіткість не характерна. Тут під категорію фальсифікації підпадають і оцінки минулих фактів, які відображають, у свою чергу, частковий (найчастіше національний) інтерес сучасності. Саме на цьому рівні має смисл словосполучення "фальшиві цінності". Те, що є істиною чи хибою з точки зору науки тут (тобто, з точки зору масових варіантів пам'ятання минулого) виступає в якості "Нашої Великої Правди" чи "Їхньої Брехні".
Характерним прикладом перебування в межах такої масової історичної парадигми може слугувати факт створення Комісії при Президентові РФ з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії 15 травня 2009 року. Зрозуміло, що створення такої комісії передбачає не просто пасивне "перебування в межах", але ще й контроль за цією самою масовою історичною свідомістю (і не лише в межах Росії). Цікава також і назва комісії. Саме з неї випливає, що історичною фальсифікацією може бути назване те, що не відповідає сьогоднішнім частковим інтересам Росіїї (вірніше, правлячого класу Росії). Зрозуміло, що "інтерес" й "історичний факт" - речі різні. Це й є якраз типова спроба (на жаль, завжди чергова) накласти характеристики істини/хиби не на факти , а на саму оцінку певних подій минулого.