понеділок, 30 червня 2025 р.

Розпочинаємо


Цей блог відкрито для ведення нерегулярних записів з філософсько-історичної проблематики.

неділя, 12 липня 2020 р.

З історії Товариства "Просвіта" на Сумщині (1917-1923 рр.)


У структурі формотворчих чинників модерної української нації важливу роль відіграють культурницькі організації, через діяльність яких «будителі»-інтелігенція мобілізують народ на створення своєї справді національної культури й держави. Першими організаціями такого типу були товариства «Громади» (в Києві, Петербурзі, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі). Після них, починаючи з 60-х рр. ХІХ ст., і в Західній Україні, і на Наддніпрянщині виникає ще ціла низка товариств: «Січі», «Соколи», Українські клуби, наукові товариства, сільські драматичні гуртки тощо. Завданням-максимум їх діяльності було: привнесення української ідеї у свідомість широких народних мас та укріплення етнічного фундаменту нації. До таких організацій належить і товариство «Просвіта».

середа, 3 червня 2020 р.

Творення культу Тараса Шевченка на теренах Сумщини в часи Української революції (1917-1921)


Погруддя Тараса Шевченка
в містечку Вороніж
Глухівського повіту, 1921 р.
«Українську переможну революцію 
зробив Шевченко, –
не полководець, не герой, не цар, 
не дипломат і не
німецький народний вчитель, – 
зробив поет!».
Андрій Ніковський. «Vita nova».

вівторок, 26 травня 2020 р.

Пантелеймон Куліш про "українську ідею" та "русскій мир"

У цій розвідці розкривається розуміння Пантелеймоном Кулішем змісту понять «українська ідея», «русский мир» та «двуединая Русь».

вівторок, 24 грудня 2019 р.

Путивльська "Просвіта" в 1941-1943 рр.

Як не дивно, але німецька окупація нашого краю восени 1941 р. привела до деякої активізації національного життя. В контексті цього процесу розпочинається відродження просвітянського руху. В 1942 р. «Просвіти» були створені в Лебедині, Конотопі, Охтирці, Кролевці. В Сумах було виникло організаційне бюро зі створення «Просвіти» на чолі з С. Сапуном. Але найпершим, вже наприкінці грудня 1941 р., був створений осередок «Просвіти» в Путивлі. Серед свідомої української інтелігенції, що залишилася на окупованих територіях були досить сильними ілюзорні уявлення, що гітлерівський режим може принести Україні, хоч і урізану, але незалежність, тому вона й відроджувала «Просвіти» з надією, що ця організація може якось посприяти руху українства до політичної самостійності. Новостворені осередки «Просвіт», зважаючи на обставини, що склалися, змушені були декларувати лояльність до нацистського «нового порядку». Німецькі військові адміністрації також на початку окупації досить толерантно ставились до просвітян, розраховуючи використати їх для розбудови органів місцевого самоврядування.

вівторок, 5 листопада 2019 р.

"Просвіти" Липоводолинщини в 1917-1922 роках


Часи Української революції (1917-1921) супроводжувалися ще й процесами національно-культурного відродження українського етносу. Важливу роль у цих доленосних подіях відіграла діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта». Як тепер стає зрозуміло, наполеглива праця просвітянських осередків сприяла не лише піднесенню культурного рівня народу, а ще була й важливим чинником українського державотворення.
За останні 30 років ми маємо досить великий масив історичних досліджень як з проблем освітянського руху в Україні загалом, так і розкриття ролі та значення діяльності «Просвіт» в конкретних умовах Української революції. Тут потрібно назвати дослідження Л. Бадєєвої [1], Р. Гарата, А. Коцура, В. Коцура [3], Л. Євселевського і C. Фарини [18], В. Зеленого [19], І. Зуляка [20], О. Коновця [21], О. Лисенка [22], Б. Савчука [23], О. Цапка [26], Т. Чугуя [29].

понеділок, 30 жовтня 2017 р.

Про історіософські ідеї в творах Михайла Грушевського



Як свідчить досвід, у творах більшості знаних істориків можна імпліцитно віднайти певну умоглядну філософію. Що ж до теорії, то незважаючи на задекларований істориками емпіричний характер їхнього наукового знання вона є обов’язковим компонентом їх історичних досліджень. Просто справа «полягає не в тому, що історія є менш теоретичною, а в тому, що вона в меншій мірі займається виробленням власної теорії» [7, с. 332].
      У великого українського історика Михайла Грушевського (1866–1934) історіософські погляди формувалися під великим впливом позитивістської епістемологічної парадигми. Звідсіля й велика кількість паралелей, приміром, з поглядами І. Франка на історичний процес. Хоча, потрібно зазначити, що протягом довгого творчого життя у Грушевського його історіософія зазнавала трансформації також і під впливами ідей Е. Дюркгайма, методології «психології народів» В. Вундта та настанов неокантіанства, але все ж позитивістський компонент у цьому «букеті впливів» завжди залишався головним.