Після
Лютневої революції 1917 р. на територіях, населених українським етносом
масово розпочинають виникати такі культурно-просвітницькі громадські
організації як «Просвіти». Відомий мовознавець Олекса Синявський писав тоді:
«Просвіта» – «се найхарактерніша і найулюбленіша на Вкраїні дитина Революції». У
своїй діяльності ці товариства об’єктивно
зреалізовують двояку функцію: забезпечуючи певний рівень освіченості простого
народу, вони, в той же час, привносять у його свідомість і українську ідею.
