![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7c9NeMvp82ljoVSxpGV7wp-CTDBV_AqkAMNPF1IW9dXWpfMeVYzwDe4K_VJMEguBeWmeq5fZSsh4IKhPQ829pqheSoY9PS89Mgsk9HbVH31E5S4KxSoIV-2-jSG1nj3kvpxzx8H687r_-/s320/images.jpg)
У великого українського історика Михайла Грушевського (1866–1934) історіософські погляди формувалися під великим впливом позитивістської епістемологічної парадигми. Звідсіля й велика кількість паралелей, приміром, з поглядами І. Франка на історичний процес. Хоча, потрібно зазначити, що протягом довгого творчого життя у Грушевського його історіософія зазнавала трансформації також і під впливами ідей Е. Дюркгайма, методології «психології народів» В. Вундта та настанов неокантіанства, але все ж позитивістський компонент у цьому «букеті впливів» завжди залишався головним.