![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_vGDpt6QU6AF2EGw4IHGLifOMsEU32-L2XC9c5KOZf0ZGvij-UILqqhdPJOHgM5AZ1xeK9h5g6Ue8JRDtG0InvAEZ-2eINxVWNX1oyU5qp2nyP2d-GB=s0-d)
|
Петро Рубан |
Після смерті Йосипа Сталіна (5 березня 1953 р.) й поступової лібералізації політичного режиму в ході зміцнення влади Микитою Хрущовим, особливо після ХХ з’їзду КПСС, настає новий період в історії Cовєтського Союзу, який з легкої руки письменника Іллі Еренбурга дістав назву періоду «відлиги». В цей час і виникає рух інакодумців. Зміст поняття «інакодумство» («дисидентство») ми пов’язуємо з виявом специфічних форм опозиційного авторитарному комуністичному політичному режимові сприйняття й осмислення соціальних, економічних, політичних, національних, духовних аспектів совєтської дійсності та відповідної поведінки на їх основі.