Розпочинаємо

Цей блог відкрито для ведення нерегулярних записів з філософсько-історичної проблематики.

ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕЧКА ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИХ ТЕКСТІВ

Артюх В., Мінченко М. Про ідеї екзистенціальної філософії в сучасній філософії освіти

 

Інакодумство на Сумщині. Збірник документів та матеріалів (1955-1990 роки). Том 2

 

Біля витоків історії української філософії: Клим Ганкевич

 

Русь мобілізована: рецепція Середньовіччя в історіософії українського націоналізму (20-40 рр. ХХ ст.)

 

Артюх В., Тимошенко Ю. Історія української філософсько-історичної думки (середина ХІХ - перша половина ХХ століття). Видання 2-ге, доповнене

"Просвіти" Кролевецького повіту Чернігівської губернії в 1917-1922 роках

Просвітянський рух на території Сумщини в добу національно-визвольних змагань (1917-1920)

Тяглість історії й історія тяглості: українська філософсько-історична думка першої половини ХХ століття. Видання 2-е, перероблене й доповнене

Про історіографічний текст Клима Ганкевича "Філософія у рутенів"

Декомунізація топоніміки в місті Суми (2015-2016): як це було

"Просвіти" Сумщини в 1917-1923 роках

 

Типологічні риси історичного міфу

 

Товариство "Просвіта" на Сумщині: у 2 т. Т. 1.

Товариство "Просвіта" на Сумщині: у 2 т. Т. 2

Про використання образу Сковороди та його філософських поглядів в ідеологічних побудовах представників української діаспори ІІ половини ХХ ст.

Національні образи Григорія Сковороди

Про управління історичною пам'яттю в часи російсько-української війни

 

1.  Нація існує в часі, а отже постійно творить свою історію. Історія – це пам’ять нації. Усвідомлена членом нації «своя історія» є важливою складовою його національної ідентичності. В критичні для нації часи (а однією з таких критичних для неї точок є війна) активізуються процеси, пов’язані з «допомогою» образів минулого сьогоденню, а значить і з привнесенням нових смислів в історичну складову національної ідентичності. Тут будемо виходити з того, що ці процеси в суспільстві не відбуваються спонтанно; є певні сили, що намагаються їх організувати, які ми назвемо владними структурами. І це не лише держава, але й ті структури, що в цих умовах присвоїли собі право коригувати зміст образів минулого і наявність об’єктів пам’ятання (політичні партії, групи активістів, релігійні організації тощо). Їх діяльність можна назвати звичним терміном – історична політика. У цій доповіді я спробую вказати як саме (якими способами) владні структури впливають на колективні шари пам’яті, створючи новий зміст минулого для засвоєння і відтворення його носіями національної ідентичності. Як буде він засвоєний, з якою специфікою і чи буде взагалі – це вже інше питання.

Концепт "русского мира" та українофільство другої пол. ХІХ ст.