ПРО КОНФЕСІЙНИЙ ЗАХІД У СВІТСЬКОМУ ЗАКЛАДІ

Мене вразив у цій ситуації рівень беззаконня. Тому й обурююся тут собі тихенько.

31 жовтня 2013 року у світському навчальному закладі Сумський державний університет за активної підтримки Сумської обласної державної адміністрації була проведена єпархіальна «науково-практична» конференція однієї з православних конфесій – Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ (МП)) – на тему “Воспитание христианских ценностей в современной системе образования: история, теория, традиция, практика”.

ЩЕ ОДНЕ МОЄ ІНТЕРВ'Ю ЖУРНАЛУ "КРАЇНА" 16.05.2013

"Середовище диктує правила гри. І україномовні в ньому – не пани"

З чого формується історична пам'ять?

– Усі ми знаємо щось про минуле. Беремо інформацію самі – зі ЗМІ, історичних фільмів, – або її нам нав'язують. Як у школі: "Оце вчи. Розкажеш – буде п'ятірка, а як ні – то двійка". Усе це формує так звану історичну свідомість, за допомогою якої ми підкріплюємо своє перебування в точці "тепер". Обґрунтовуємо: "Чому ми зараз такі? Тому що ми колись отакі були". Це – легітимізуюча, узаконююча функція історії.

МОЄ ІНТЕРВ'Ю gazeta.ua 13/04/2013

"За "помаранчеву" Сумщину маємо дякувати Володимиру Щербаню"

- Ну давайте один кадр, і досить, - 48-річний сумський філософ та історик В'ячеслав Артюх активно уникає фотооб'єктива. Він приїхав у центр міста під вечір, провівши пари в Сумському державному університеті. Вдягнений у просте чорне пальто, джинси, сорочку.

Де ви тут уже були? Давайте пройдемо на Соборну, там поговоримо.

Заходимо в будівлю Сумського відділення "Просвіти" - вона на головній вулиці міста. У приміщенні старий ремонт. На дверях - патріотичні наліпки, на стінах картини. В кутку кімнати стоїть ряд зелених пластикових стільців, Артюх вмощується на один з них.

Сумщина політично не дуже активна. У час між виборами люди такі ж, як усюди. Але щойно вибори - починається. За Ющенка голосували, як у найкрутіших регіонах Львівської області. За Юлю такий же відсоток, як на Волині. Крайні північний схід і північний захід України голосують однаково.

ТРОХИ ПРО ІСТОРИЧНУ ПАМ'ЯТЬ

Підтримування стабільності у національній реальності включає в якості складової встановлення відносин з певними подіями минулого, які запам’ятовуються або не запам’ятовуються, наділяються позитивними чи негативними смислами. Історична пам’ять, на відміну від, скажімо, історичної науки, є спрощеними колективними сприйняттями фактів свого минулого членами національної спільноти.

ІНАКОДУМСТВО НА СУМЩИНІ

Упорядкував з друзями збірник документів і матеріалів "Інакодумство на Сумщині (1955-1990)". Книгу можна прочитати  ТУТ

ЮЛІАН ВАССИЯН: ІСТОРІЯ, ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ

Творчість українського філософа й ідеолога націоналістичного руху Юліана Вассияна (1894–1953) (1) до сьогодні не отримала належної оцінки в історіографії української інтелектуальної історії. Тому необхідно детальніше зупинитись на ідеях цього консервативного мислителя, зважаючи на його світоглядні та філософські рефлексії щодо історичного виміру людського існування. Окремі аспекти цієї проблематики вже аналізувались у розвідках М. Антоновича, А. Астаф’єва, М. Голянича (2). Специфіка ж нашого підходу полягає в тому, що ми зосереджуємо увагу лише на деяких ще не досліджених питаннях філософії історії Ю. Вассияна. Мета статті – розкрити вплив феноменологічної філософії Е. Гуссерля на його рефлексії над історією, вказати на моменти волюнтаризму в його філософсько-історичних побудовах та проаналізувати специфіку розуміння ним концепту «історична ідентичність».

ПРО СЛОВО "РУСИЧ"

Нещодавно розмовляв з одним російським націоналістом. 
Він говорив, що я – русич, і він – русич, і що всі ми русичі, бо вийшли з Київської Русі, і що було б добре до того стану нерозчленованої єдності знову повернутись, тоді б зникла маса проблем, ну, і т. д., і т. п. 
Отож, ця невелика історична замальовка про слово "РУСИЧ".

ПРО ДЕЯКІ ІСТОРІОСОФСЬКІ ІДЕЇ В ФІЛОСОФСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ МИКОЛИ ШЛЕМКЕВИЧА: СПРОБА ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Розуміння специфіки розгортання українського філософського процесу в ХХ столітті неможливе без поглибленого вивчення первинних «цеглинок» такого процесу – творчості окремих мислителів. На цьому рівні індивідуальної конкретики існує ще багато недосліджених «білих плям» і, будемо сподіватись, нас чекає ще багато відкриттів. Однією з таких призабутих постатей української філософії є західноукраїнський мислитель середини ХХ століття Микола Шлемкевич (Іванейко) (1894–1966).

СЛОВ'ЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ

Часто сперечаюся з нашими місцевими неоязичниками. Інколи таке про слов'янських богів видають...
Одного разу не витримав, уклав збірник писемних джерел про давні слов'янські вірування, сподіваючись, що прочитають язичники ті свідчення та й думки свої змінять. Але я помилився. Не потрібні ті першоджерела віруючим людям. Раціональне знання і знання, засноване на потребах віри розвиваються паралельними шляхами.
ТУТ  знаходяться ті першоджерела.

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА ТА ПОЗИТИВІЗМ

Теоретичний інтерес до історії характерний для багатьох українських мислителів модерної доби. Пов’язаний він із спробами осмислення окремого українського шляху в історії. Такі узагальнюючі уявлення про окрему історію українського народу стали важливим елементом у структурі самосвідомості української нації, початки формування якої пов’язують з «національним відродження» ХІХ століття (М. Костомаров, П. Куліш, М. Максимович, В. Антонович). Історіософія, як сфера конструювання таких ідеологічно вмотивованих і часто з метафізичним зафарбуванням цілісних схем національного минулого, стає характерною рисою вітчизняної філософської традиції. З іншого боку, в цей період зростає й інтерес до проблем історичного пізнання. Одним із найглибших українських політичних мислителів другої половини ХІХ століття, у творчості якого спостерігається досить значущий шар філософсько-історичних ідей, безперечно був і Михайло Драгоманов (1841–1895). Погляди М. Драгоманова показують сучасникам можливі шляхи відокремлення теоретичних історичних побудов від сфери національної ідеології та вироблення не догматичного, такого, що спирається на принципи науковості, теоретичного погляду на історію. Але у цих поглядах дає про себе знати ще не повна розчленованість історіографічної, соціологічної та філософсько-історичної проблематики.