Образ минулого в нашій свідомості має дві складові: по-перше, це історичні факти, тобто деякі моменти проминулої реальності; по-друге, смисли, значення, цінності, приписані нашою свідомістю цим фактам. У свою чергу, ця друга складова, теж може бути двоїстою. З одного боку, смисли чи цінності нашої свідомості можуть просто відображати ті ж самі смисли й цінності , що надавались історичним фактам їх добою. З іншого боку, історичні факти можуть осмислюватись чи оцінюватись з точки зору реалій сьогодення. Як би там не було, але в результаті поєднання фактів і цінностей ми отримуємо не хаотичний, а деякий осмислений і тому зрозумілий фрагмент минулого.
З точки зору професійної історичної свідомості значення "фальсифікації" може бути приписане лише фактам і ніколи смислам чи цінностям. Тобто, момент фальсифікації може виникнути тоді, коли ми свідомо вигадуємо деякий елемент минулої реальності або ж стверджуємо, що деякого факту не було, хоча він насправді був. Смисл чи цінність є вторинними по відношенню до історичного факту; це те, при допомозі чого ми впорядковуємо історичні факти у несуперечливий для нашого сьогоднішнього існування образ минулого. Як би там не було, смисл чи цінність - це не фрагмент колишньої реальності, це утворення свідомості того суб'єкта, який сприймає минуле в якості об'єкта. Отже, 1) тому, що смисли чи цінності не факти об'єктивної дійсності; 2) тому, що вони є момент сучасності, а не минулого ми не можемо приписати їм і характеристики істини/хиби.
Для масових варіантів істричної свідомості така чіткість не характерна. Тут під категорію фальсифікації підпадають і оцінки минулих фактів, які відображають, у свою чергу, частковий (найчастіше національний) інтерес сучасності. Саме на цьому рівні має смисл словосполучення "фальшиві цінності". Те, що є істиною чи хибою з точки зору науки тут (тобто, з точки зору масових варіантів пам'ятання минулого) виступає в якості "Нашої Великої Правди" чи "Їхньої Брехні".
Характерним прикладом перебування в межах такої масової історичної парадигми може слугувати факт створення Комісії при Президентові РФ з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії 15 травня 2009 року. Зрозуміло, що створення такої комісії передбачає не просто пасивне "перебування в межах", але ще й контроль за цією самою масовою історичною свідомістю (і не лише в межах Росії). Цікава також і назва комісії. Саме з неї випливає, що історичною фальсифікацією може бути назване те, що не відповідає сьогоднішнім частковим інтересам Росіїї (вірніше, правлячого класу Росії). Зрозуміло, що "інтерес" й "історичний факт" - речі різні. Це й є якраз типова спроба (на жаль, завжди чергова) накласти характеристики істини/хиби не на факти , а на саму оцінку певних подій минулого.
В принципі я згоден з Вашою точкою зору, але я б ще добавив такий параметр як достовірність факту, оскільки відомо що історію подій, які відбувалися до 10 ст. (дата просто для прикладу порядку часового проміжку) вивчають в більшому степені за літописами або іншими письменними матеріалами, які в свою чергу відображають точку зору з позиції реалій того часу яким датується джерело.
ВідповістиВидалитиЯ ні в якому разі не планую робити спроби в написанні об"єктивної історії.
Я хочу спробувати відокремити факти від їх тлумачень, смислів. Що б відразу було видно - яка теорія або версія минулого на яких фактах грунтується. В наведеному мною прикладі фактів нема взагалі, є лише твердження що ті та інші відносилися до різних типів господарювання. А все інше це тлумачення які залежні від того боку "барикад" на якому знаходиться автор джерела.
Це в ХІХ столітті зародилась ідея, що можлива строга наука історія, аналогічна точним чи природничим наукам. Почитати хоча б у Дільтея "Вступ у науки про дух" чи позитивістів. Якраз тоді виникає уявлення про історичні факти, що правильно відображають проминулу реальність та оцінки фактів як відображення партійних інтересів, що характеризують сучасність. Тут важливе те, що момент загальнозначущої істини, який і характеризує історію в якості науки закріплюється однозначно за фактами. Пізніше в філософії науки виникає уявлення, що факт із самого початку навантажнений теорією. Якщо вибудувати якісь аналогії з історією, то можна сказати, що багато історичних фактів із самого початку навантажені цінностями і розрізнити їх часто дуже важко. А отже надпартійний (надчастковий) погляд в минуле "з точки зору Бога" неможливий. І для історика-науковця залишається істиною оте Ленінове - "жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо".
ВідповістиВидалити