Головна теза моєї доповіді: ідейний розвиток Пантелеймона
Куліша (1819–1897) відбувався в межах автентичного йому тогочасного ідеологічно-політичного
‘общєрусскогоʼ контексту. П. Куліш був чітко вписаний в
імперський ідеологічний порядок і будь-яка модернізація його поглядів, тобто їх
розгляд крізь призму пізніших контекстів (‘самостійницькихʼ, приміром) приводить до конструювання смислів,
невластивих поглядам самого письменника. Особливої актуальності ця теза набуває
у зв’язку зі святкуванням 200-річного ювілею П. Куліша, коли навіть
науковці вчергове заговорили про те, що він розумів український народ як
політичний феномен і, що нібито його думка рухалася в напрямку побудови
української нації-держави. Обгрунтувати тезу я хотів би через вказівки на
вживання та аналіз смислового наповнення такого важливого для П. Куліша
поняття як ‘русский мирʼ. Ситуація з ‘русскім міромʼ добре характеризує той початковий синкретичний етап
розвитку української національної самосвідомості, коли вона перебувала ще в
складі ‘общєрусскостіʼ; їх розмежування на масовому рівні відбудеться
вже у ХХ столітті.