середа, 14 жовтня 2020 р.

СВЯТО ПОКРОВИ Й АМНЕЗІЯ

 

За легендою столицю Візантії Константинополь оточили вороги. Жителі міста зібралися у Влахернському храмі і просили у бога порятунку від страшних варварів. Тут же нібито перебували й Андрій Юродивий та його учень блаженний Єпіфаній, яким і привиділася богоматір, що покрила своїм омофором тих, хто перебував у храмі. Після цього ворожі війська відступили від міста. Коли насправді жив святий Андрій Юродивий – однозначної думки немає. Називають і IX, і X століття. І коли точно відбулося це явлення богоматері також ніхто не знає. Але Російська православна церква відстоює дату 1 жовтня (за старим стилем) 910 року (інший варіант – 902). А під ворогами пропонує нам розуміти сарацин-мусульман. Тільки вся справа полягає у тому, що ні одне історичне джерело у ці роки не повідомляє нам ні про яких мусульман під стінами Константинополя. А ось про русів на чолі з Олегом (варіант – Аскольдом) свідчень – маса. Звичайно, церква пропонує осмислювати цю подію умоосяжно позанаціональним чином: як перемогу якогось просто християнства над якимось просто язичництвом, а не як перемогу конкретних греків-ромеїв над конкретними русами в конкретній точці простору і часу.

середа, 3 червня 2020 р.

Творення культу Тараса Шевченка на теренах Сумщини в часи Української революції (1917-1921)


Погруддя Тараса Шевченка
в містечку Вороніж
Глухівського повіту, 1921 р.
«Українську переможну революцію 
зробив Шевченко, –
не полководець, не герой, не цар, 
не дипломат і не
німецький народний вчитель, – 
зробив поет!».
Андрій Ніковський. «Vita nova».

вівторок, 24 грудня 2019 р.

Путивльська "Просвіта" в 1941-1943 рр.

Як не дивно, але німецька окупація нашого краю восени 1941 р. привела до деякої активізації національного життя. В контексті цього процесу розпочинається відродження просвітянського руху. В 1942 р. «Просвіти» були створені в Лебедині, Конотопі, Охтирці, Кролевці. В Сумах було виникло організаційне бюро зі створення «Просвіти» на чолі з С. Сапуном. Але найпершим, вже наприкінці грудня 1941 р., був створений осередок «Просвіти» в Путивлі. Серед свідомої української інтелігенції, що залишилася на окупованих територіях були досить сильними ілюзорні уявлення, що гітлерівський режим може принести Україні, хоч і урізану, але незалежність, тому вона й відроджувала «Просвіти» з надією, що ця організація може якось посприяти руху українства до політичної самостійності. Новостворені осередки «Просвіт», зважаючи на обставини, що склалися, змушені були декларувати лояльність до нацистського «нового порядку». Німецькі військові адміністрації також на початку окупації досить толерантно ставились до просвітян, розраховуючи використати їх для розбудови органів місцевого самоврядування.

вівторок, 5 листопада 2019 р.

"Просвіти" Липоводолинщини в 1917-1922 роках


Часи Української революції (1917-1921) супроводжувалися ще й процесами національно-культурного відродження українського етносу. Важливу роль у цих доленосних подіях відіграла діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта». Як тепер стає зрозуміло, наполеглива праця просвітянських осередків сприяла не лише піднесенню культурного рівня народу, а ще була й важливим чинником українського державотворення.
За останні 30 років ми маємо досить великий масив історичних досліджень як з проблем освітянського руху в Україні загалом, так і розкриття ролі та значення діяльності «Просвіт» в конкретних умовах Української революції. Тут потрібно назвати дослідження Л. Бадєєвої [1], Р. Гарата, А. Коцура, В. Коцура [3], Л. Євселевського і C. Фарини [18], В. Зеленого [19], І. Зуляка [20], О. Коновця [21], О. Лисенка [22], Б. Савчука [23], О. Цапка [26], Т. Чугуя [29].

понеділок, 30 жовтня 2017 р.

Про історіософські ідеї в творах Михайла Грушевського



Як свідчить досвід, у творах більшості знаних істориків можна імпліцитно віднайти певну умоглядну філософію. Що ж до теорії, то незважаючи на задекларований істориками емпіричний характер їхнього наукового знання вона є обов’язковим компонентом їх історичних досліджень. Просто справа «полягає не в тому, що історія є менш теоретичною, а в тому, що вона в меншій мірі займається виробленням власної теорії» [7, с. 332].
      У великого українського історика Михайла Грушевського (1866–1934) історіософські погляди формувалися під великим впливом позитивістської епістемологічної парадигми. Звідсіля й велика кількість паралелей, приміром, з поглядами І. Франка на історичний процес. Хоча, потрібно зазначити, що протягом довгого творчого життя у Грушевського його історіософія зазнавала трансформації також і під впливами ідей Е. Дюркгайма, методології «психології народів» В. Вундта та настанов неокантіанства, але все ж позитивістський компонент у цьому «букеті впливів» завжди залишався головним.